Минають дні. Минають довгі й темні ночі... А мамине чуття плете косу з надії у пророччі... Безмежне від любові серце мами стука, Неначе пісню відбиває мука. Війна втомила нас своєю люттю! Прошу Всевишнього подати руку. Нема прощення злодіянням звірів, Бо вже давно немає у них Віри! Молімо про волю, любов і свободу! Незламний характер підкреслює вроду! Народе мій сильний! Незламний і вільний! Сини наші милі тримають знамена! Держись, Україно, як зірка велична! Бо слава твоя у віках буде вічна! Світлана БУРДУЖА
FACEBOOK
TWITTER
