Є в пам’яті надійний тайничок, Чіпка рука туди не посягне. Це спогадів чудесний квітничок, Куди цікавість теж не позирне. Там, наче в пишно вбранім храмі, Де сонячність жовтих тюльпанів, Звабливі пахощі азалій І тихий передзвін конвалій. Лілії, ружі та левкої – Діви Пречистої Святої, Весни салюти з первоцвіту Й ромашкове погідне літо. І синій спокій сну у сон – траві… Ми всі закохані. Іще живі. Гарні, завзяті, добрі і мрійливі, Бідні, і вільні, і такі щасливі! …Нині – багаті. Живемо. Та й досить. І віримо, що не остання осінь. В душі буяють вічні квітники, А святощі ховають тайники На Господом відміряні роки… Лариса ПАВЛЮК
FACEBOOK
TWITTER
