Роман працював на фурі за кордоном. Заробляв добре, тому побудував під Миколаєвом гарний будиночок. Дякувати куму Данилу, який сам на всі руки майстер та й бригаду зібрав собі подібних. Ні копійки зайвої не витратив. Тому за два роки Роман з Мариною та двома діточками відсвяткували новосілля. Поїхав ще трохи підзаробити на авто для сім’ї. Та не судилося. Почалась війна, Роман повернувся в Україну і знову сів на фуру. Кілька днів у рейсі, якийсь день вдома з сім’єю.
Передмістя обстрілювали, але не долітало. Було тривожно, та що поробиш – війна. Того дня Роман раніше розвантажився та поспішав додому. Машину залишив на сусідній вулиці, а сам зі смаколиками для малечі направився до свого будинку. Назустріч вибігла Марина та діти, радіючи приїзду рідної людини. І тут на очах Романа в їх оселю залітає снаряд. Вибух. Дах спочатку піднявся, а потім повільно опустився. Це була мить. Роман зрозумів, що тільки Янгол-охоронець врятував його сім’ю. Він довго не міг прийти до тями, а потім зібрав вцілілі речі, жінку та дітей, і тепер їх дім – кабіна машини. Батьки були під окупацією, тепер їх звільнили. Сім’я переїде жити в село до батьків. Старшому наступного року до школи. А кум Данило заспокоює:
– Приїду з фронту, побудуємо новий будинок, аби живі були.
З розповідей очевидців та учасників подій
Записав Василь Павлович ГАЛКА
FACEBOOK
TWITTER
