Романс чи роман?
Віртуальних пролісків витончені дзвоники…
Неждане послання висвітив екран.
Давністю погашені в серці страсні вогники,
Поміж нами – прірва й часу океан.
Фраза «до побачення і прошу пробачення»,
Як гримаса долі, і смішна, й сумна.
Квіти білозорі з одвічним призначенням
Сколихнули душу до самого дна,
Де забута пісня звучала й скінчилася ,
На віки замовкла чутлива луна.
Але білі проліски звично пробудилися,
І спішиться рання трепетна весна.
Та першою звабою довго не натішишся,
Бо вона приречена й скоро промина.
Білоцвітним видивом в пам’яті залишиться
Ця пора невтримна, що в усіх одна.
Р.S. Проліски милі, тож чия то вина,
Що нездійснима була наша весна?
Чому їй судилося бути віщим сном,
Що справдиться квітом не під спільним вікном?
Світлину провісну я прибережу.
У скарбничці спогадів зверху залишу.
За романс подякую, ще й перепрошу.
…Наш сумісний роман сама завершу.
Лариса Павлюк
лютий 2023
FACEBOOK
TWITTER
