ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ "Татарбунарський вісник"

Людям завжди важливо, а нині тим паче, почути розважливе слово тих, кому довіряють, кого поважають, до чиєї думки дослухаються. Сьогодні наш співрозмовник – волонтер, депутат Білгород-Дністровської районної ради, голова постійної комісії з питань земельних відносин та адміністративно-територіального устрою, директор «Житлово-комунального господарства Білгород-Дністровської районної ради» Анатолій Хмільківський. Земляки поважають його за цілеспрямований характер, професійність, організаторські здібності, чесну та принципову громадську позицію, дипломатичний та коректний стиль спілкування з людьми. Недарма Анатолія Васильовича як авторитетного діяча місцевого суспільного життя знають не тільки жителі нинішньої Татарбунарської міської, Дивізійської, Лиманської, Тузлівської сільських об’єднаних громад, а й всього Білгород-Дністровського району.  Приємно відзначити, що це єдиний районний депутат, який останні два роки постійно звітує перед виборцями про свою депутатську діяльність на сторінках нашої газети, ніколи не забуває привітати наших читачів з державними святами. Під час інтерв‘ю «Татарбунарському віснику» Анатолій Васильович поділився своїм баченням “депутатства”, розповів про свою щоденну громадську діяльність, як депутата району, голови земельної комісії та просто людини, яка живе проблемами, труднощами, скаргами та радощами мешканців району.

– Пане Анатолію, з початку роботи районної ради ми уважно слідкуємо за Вашою діяльністю в районі та хочемо дізнатися, що Вам вдалося зробити як депутату районної ради?

– Дякую за Вашу увагу до моєї діяльності. З першого дня мого депутатства мені було зрозуміло, що після об’єднання трьох районів в один, на депутата, який прийшов працювати в інтересах виборців, а не набивати свої кишені, лежить велика відповідальність. Розуміючи великий потенціал району, рекреаційні можливості та постійні конфлікти навколо земель вздовж берегової смуги, мною було прийняте рішення очолити комісію з земельних питань. Також за моєї ініціативи було розпочато інвентаризацію земель та майна в межах новоствореного району.

Початком роботи були численні звернення громадян по конфліктним земельним питанням, були і більш глобальні питання, а саме гучний конфлікт з Будацькою косою, який переріс у судові суперечки між двома громадами і до цього часу висить у повітрі.

Були і питання з незаконним виділенням земель третім особам чиновниками, які переслідують особистий інтерес.

Насправді, на моє переконання, «землі людині потрібно метр двадцять на два метри», все інше повинно працювати в інтересах населених пунктів громад і наповнювати бюджет, який повинен працювати на комфортне життя кожного громадянина нашої держави, але поки що це лише моє бажання.

Окрім цього в межах нашого району знаходяться бази відпочинку та санаторії, які раніше мали відношення до країн Молдови та Придністров’я та які по закону повинні бути обліковані та передані до громад району в межах їх територіального знаходження та відповідно наповнювати бюджет, найперше громад, яким це вкрай необхідно.

Такі об’єкти повинні стати основою для створення реабілітаційних та оздоровчих центрів по відновленню здоров’я наших воїнів та постраждалих від військової агресії.

Тому другим кроком моєї відповідальності було прийнято рішення очолити комунальне підприємство – житлово-комунального господарства районної ради з метою розпочати процес інвентаризації та обліку відповідних закладів та передачу їх до громад району.

В цьому питанні я наштовхнувся на непорозуміння з боку області, яка аргументує, що не на часі з’ясовувати стосунки з сусідніми державами у військовий час.

На моє переконання, об’єкти, які знаходяться на території України та в межах відповідних громад, повинні бути обліковані з виготовленням документації та стати надбанням українського народу.

Впевнений, що у нас все вийде, головне – не зупинятися.

– Як особисто у вас відізвалася ця абсурдна жорстока війна?

– Війна, як і у кожного українця викликає негатив, занепокоєння, турботу про своїх близьких та країну, в якій ми живемо.

– Ми бачимо Вашу активність з початку повномасштабного вторгнення. Що Ви особисто робите для нашої перемоги?

– Повномасштабна війна застала увесь український народ зненацька, ми до останнього в це не вірили.

З перших днів війни я долучився до створення блокпостів нашого району, активного патрулювання та виявлення внутрішніх ворогів разом з ГУНП в Одеській області. Коли ситуація була більш контрольована, розпочав волонтерську діяльність по допомозі воїнам на передовій, тимчасово переселеним особам, постраждалим від військового вторгнення людям та всім, хто потребує невідкладної допомоги щодня.

Разом з польськими партнерами розпочали програму допомоги громадам Білгород- Дністровського району, тимчасово переселеним, інвалідам, медичним, освітнім та комунальним закладам в межах району та усім, хто потребує допомоги щодня.

Перелічувати справи не буду, вся моя діяльність є в соціальних мережах, облік не веду, все не пам’ятаю, просто роблю свою роботу і отримую безмежне від цього задоволення.

В той же час зауважу, що разом з нашими захисниками українці всередині країни цілодобово живуть під звуки повітряних тривог та прильотів. Щодня просинаючись з великою надією на перемогу, вони роблять усе можливе, щоб наблизити мир в Україні і це, на мою думку, найважливіша риса українського народу, який усьому світові довів свою незламність.

Також я чітко усвідомлюю, що в умовах війни кожен повинен робити ту справу, яка буде максимально ефективна для наближення миру, а якщо буде вкрай потрібно, кожен повинен стати на захист нашої держави. Це моє внутрішнє переконання.

–         Пане Анатолію, сьогодні бурхливо обговорюють сесію районної ради, зняття з посади голови ради Григорія Мельниченка та натякають про Вашу кандидатуру на це крісло. Яка Ваша позиція з даного питання.

–         Щодо звільнення Мельниченка можу сказати одне, усі депутати без виключення відповідальні за вчинки та дії голови. Ми мовчки спостерігали за перепалками, які відбувалися в соцмережах і не тільки, та пасивно чекали якогось завершення.

Ось і дочекалися. Ми не маємо права на чергові помилки по визначенню голови ради. Виборці нам цього не пробачать.

Щодо проведення сесії. Реакція моєї дружини, яка була вперше присутня на засіданні сесії, була неоднозначною. Вона попросила мене більше не брати з собою, аргументуючи негативну ауру, яка царила в сесійній залі, і мені, як депутату та чоловікові було дуже незручно та прикро це чути, а з іншого боку, розумію, що саме так і було.

Депутатська етика, людські відносини, чесність, найсамперед перед своїми виборцями та між депутатами – це поки що не про нашу раду.

Про крісло голови скажу так: не потрібно поспішати сватати молоду без її згоди.

– На вашу думку, якими якостями має володіти депутат?

– На мою думку, відповідальність депутата перед виборцями не менша відповідальності голови ради, важливо, як ти ставишся до своєї роботи, наскільки ти розумієш проблематику, як швидко та оперативно можеш приймати відповідальні рішення. В своєму житті, я завжди керуюсь системним та відповідальним підходом до вирішення питань, завжди тримаю слово, немає різниці, з ким спілкуєшся, завжди потрібно залишатися людиною чесною, мати свою думку, не підігравати іншим, навіть якщо тебе всі ненавидять, захищати свою позицію, якщо вона має право на життя, бути дипломатом в усіх питаннях, від яких залежить життя і майбутнє людей.

На моє переконання, спільну мову можливо знайти і з дурнем, якщо це потрібно для доброї справи.

Наш район має колосальні перспективи, гарне місцезнаходження, розвинену інфраструктуру, трудолюбивих та терплячих людей різних національностей, які не збираються тікати з України. І це велика перевага.

Районна рада має депутатський корпус з різними поглядами та політичними вподобаннями.

Вважаю, що в умовах війни ми повинні відійти від політичних забарвлень, чиєїсь там політичної волі зверху, кулуарних домовленостей, а консолідованою більшістю в оперативному режимі приймати рішення в інтересах і на користь розвитку громад нашого району.

Голова повинен мати чітке розуміння розвитку району, конструктивні стосунки з усіма без виключення ОТГ, районною і обласною владами та тісну взаємодію з депутатським корпусом.

Саме такий голова потрібен нашому району.

– Розкажіть про свою сім‘ю і як вона Вас підтримує?

– З початку повномасштабної війни моя реакція, щодо безпеки моєї сім’ї була така ж, як і у більшості українців, убезпечити рідних.

Моя сім’я відповіла категорично: «Ми без тебе нікуди не поїдемо». І це додало мені ще більше впевненості у тому, що я потрібен тут і зараз.

Моя сім’я – це моя гордість, моє життя. Тебе може не поважати увесь світ, але якщо тебе починає не поважати твоя сім’я, це маленький початок великого кінця.  Такими принципами я керуюсь у своєму житті.

Вважаю, що справжній чоловік за життя повинен створити сім’ю, народити дітей, посадити садок, збудувати будинок та бути корисним людям. Це моє життєве кредо і цілі мого життя, які я поступово досягаю.

Я дякую Господу і долі за те, що в моєму житті 18 років тому з’явилась людина – моя дружина Оля – мій друг, мати моїх дітей, людина, без якої я не уявляю свого життя. Вона –  головний тренер з виховання наших дітей.

Мої діти – це моя гордість, які продовжують історію мого спортивного життя, старанно вчаться, ніколи не засмучують нас, батьків, своїми вчинками доводять свою простоту і людяність та прославляють Україну у своїх видах спорту на міжнародному рівні. Поліна – переможець міжнародних змагань з акробатичних танців. Даніїл призер всеукраїнського турніру з вільної боротьби.

Моя сім’я – це мій надійний фундамент майбутнього.

– З чого починається ваш ранок?

– Мій ранок починається зі спорту.

– Яка перша думка, коли прокидаєтесь зранку?

– Прокидаючись, я дякую Господу за новий ранок в моєму житті.

– Чого найперше вам хочеться зробити, які мрії втілити в життя після Перемоги?

– Як до війни, так і після перемоги прагну реалізувати увесь потенціал району в інтересах наших виборців та досягти максимальної межі спроможності та достатку громад Білгород -Дністровського району.

– Анатолію Васильовичу, чи задоволений Ви тим, що встигли зробити як депутат районної ради?

– Особисто я незадоволений: зроблено багато, але можливо більше.

На рівні району маємо великий бюрократичний механізм, кланові інтереси та політичний лобізм, який уповільнює процеси розвитку та виконання програми, але мене особисто це робить тільки сильнішим.

– На ваш розсуд, чи потрібні взагалі районні ради?

– Районні ради потрібні з повноваженнями та дієвим депутатським корпусом. Сьогодні, нажаль, ми не маємо ні одного ні другого. Район повинен мати один центр комунікацій з усіма громадами, який буде націлений не на особисте збагачення  чиновників, а на те щоб допомогти та всіляко сприяти кожній громаді бути спроможною та заможною.

– Чи маємо ми сьогодні, коли триває війна, право на посмішку, радість, щастя?

– Ми не повинні влаштовувати свята, але в той же час своєю активною позицією та переможним настроєм в усіх справах ми повинні довести в першу чергу собі та ворогові, що ми – нація непереможних та незламних  українців.

– Що порадите нашим читачам?

– Читачам та виборцям нашого району бажаю бути більш добрішими один до одного, допомагати один одному, бути активними учасниками у громадському житті району та вірити у нашу перемогу. Від нашої згуртованості залежить цілісність України і цілісність роду українського.

– Анатолію Васильовичу, дякуємо за цікаву бесіду. Бажаємо Вам подальших успіхів у Вашій волонтерській та депутатській діяльності, благополуччя в сім’ї і Миру в Україні нам всім на радість.

Марина Ульянкіна «Татарбунарський вісник»

Галина Тітова «Слово Придністров‘я»