АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю

«Татарбунарський вісник» №37 від 17 вересня 2020 року

Більше десяти років пройшло з тих пір, як на території нашого району був створений національний природний парк «Тузловські лимани». З них останні років шість існує конфліктна ситуація між керівництвом НПП та мешканцями нашого району, паї яких межують з парком, а також рибалками, що займаються виловом риби на озерах.

Неодноразово пристрасті розпалювалися до того, що доходило не тільки до взаємних публічних образ, але і рукоприкладства, причому з обох сторін. Основні причини суперечок – це плутанина з встановленням меж НПП і зонуванням його території. 

На території нашого району розташована частина ще одного об’єкту природно-заповідного фонду – Дунайського біосферного заповідника, з відповідними проблемами. 

Редакція газети «Татарбунарський вісник» звернулася за роз’ясненнями до фахівця в цьому питанні, начальника відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (зараз начальник управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області) ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА СОКОЛОВА

– Так, на території Татарбунарського району Одеської області функціонують два об’єкти природно-заповідного фонду. Це національний природний парк «Тузловські лимани» та Дунайський біосферний заповідник.

Площа національного природного парку «Тузловські лимани» складає 27865 га, із них на території Татарбунарського району (у 2021 році колишнього району) – 26982,21 га, решта 882,79 га –  акваторії Чорного моря, що не входить до адміністративних меж Татарбунарського району.

Площа Дунайського біосферного заповідника на території Татарбунарського району складає 3850 га.

– Роз’ясніть, будь ласка, як склалося, що частина заповіднику, який фактично знаходиться в сусідньому районі, з’явилася на території  нашого району?

– 3850 гектарів Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ) на території Татарбунарського району створено Указом Президента України «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника» від 02.02.2004 р. №117/2004. Ці землі були закріплені за Дунайським біосферним заповідником взамін переведення 348 га ДБЗ вздовж гирла Бистре із заповідної в зону антропогенних ландшафтів. Все це робилось під час будівництва глибоководного каналу Дунай-Чорне море.

Центр управління Дунайського біосферного заповідника знаходиться в Кілійському районі, що створює несприятливі умови для ефективного управляння частиною території цього заповідника в Татарбунарському районі.

До відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі часто надходять запити від правоохоронних органів щодо можливих порушень природоохоронного законодавства. Для розгляду запиту по суті необхідно було хоча б візуально (на папері) визначити межі Дунайського біосферного заповідника. Такі межі, насамперед, повинні були відображатись в проекті створення цього заповідника. Так, відповідно до норм статті 52 закону України «Про природно-заповідний фонд України», перед прийняттям Указу Президента України, необхідно було розробити проект створення Дунайського біосферного заповідника та відповідно його погодити. Також обов’язковою умовою є наявність обґрунтування необхідності створення об’єкту природно-заповідного фонду, характеристика природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об’єктів, що пропонуються для захисту, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

Як з’ясувалося згодом, проект створення частини Дунайського біосферного заповіднику на території Татарбунарського району не розроблявся, а відповідно ні з ким і не узгоджувався. 

Вчені НАН України та колектив Дунайського біосферного заповідника, на той час, виступали проти включення цих земель, із-за їх віддаленості від адміністрації заповідника, малого біологічного різноманіття і науково-дослідного інтересу. Відсутність проекту створення частини Дунайського біосферного заповідника унеможливлює в законний спосіб ідентифікувати та встановити межі в натурі (на місцевості) цього об’єкту на території Татарбунарського району.

– Хто займався підготовкою необхідного пакету документів для прийняття Указу Президента про розширення ДБЗ?

– Підготовка необхідного пакету документів та Указу Президента України, його погодження з органами місцевого самоврядування та іншими структурами здійснювалась органами Мінприроди України, які загалом відповідають за створення нових об’єктів природно-заповідного фонду та розширення існуючих.

– Яка ситуація зі встановленням меж НПП «Тузловські лимани»?

– Що стосується меж національного природного парку «Тузловські лимани», то тут ситуація не набагато краща.

НПП «Тузловські лимани» був створений відповідно до Указу Президента України від 1 січня 2010 року N 1/2010 площею 27865 га. До речі, 1 січня 2010 року це був офіційно вихідний день!

Юридично цей об’єкт створений в адміністративних межах Татарбунарського району, але фактично не вся площа парку знаходиться в Татарбунарському районі. До складу парку включено 882,79 га акваторії Чорного моря, яка не входить до адміністративних меж Татарбунарського району.

17 травня 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Національному природному парку «Тузловські лимани» у постійне користування на території Татарбунарського району до Державного земельного кадастру було внесено відомості про земельну ділянку  (кадастровий номер 5125000000: 01:006:0001) загальною площею 2022 га.

Межі інших земель території НПП «Тузловські лимани» площею 25843 га і досі не встановлено.

– Які проблеми виникають у зв’язку з цим фактом?

– Наприклад, до земель НПП «Тузловські лимани» входить частина земель ДП «Саратське лісове господарство». Згідно матеріалів проекту створення НПП «Тузловські лимани», які надавались на погодження до Відділу Держкомзему у Татарбунарському районі в 2009 році та відповідно Указу Президента України від 1 січня 2010 року N 1/2010 цих земель визначено 541 га, а саме 155,92 га на території Жовтоярської сільської ради та 385,08 га на території Тузлівської сільської ради.

У складі проекту створення НПП «Тузловські лимани» наявний графічний матеріал «План території національного парку». Хочу зазначити, що цей графічний матеріал я так і не знайшов на офіційному сайті НПП «Тузловські лимани» і не розумію, якими межами взагалі керується в своїй роботі колектив НПП «Тузловські лимани». 

Матеріали проекту створення НПП «Тузловські лимани» погоджувались відповідними органами та сільськими радами Татарбунарського району при певних умовах. Ці умови були позначені на «Плані території національного парку» та в інших матеріалах погодження проекту створення. 

Під час розробки проекту землеустрою (2012-2015 роки) щодо організації та встановлення в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу НПП «Тузловські лимани», розробником цього проекту ТОВ «ДП ІНАГРО» було отримано в Міністерстві екології та природних ресурсів України копію матеріалів проекту створення НПП «Тузловські лимани». При аналізі отриманого в Мінприроди України проекту створення було виявлено, що інформація на «Плані території національного парку» щодо земель ДП «Саратське лісове господарство» була кимось спотворена. Це призвело до колізії в питанні визначення загальної кількості земель ДП «Саратське лісове господарство» у складі НПП «Тузловські лимани». Так, при розробці проекту землеустрою щодо організації та встановлення в натурі земельних ділянок, що входять до складу НПП «Тузловські лимани», виявилось, що фактична площа земель ДП «Саратське лісове господарство» становить не 541 га, а вже 705,0987 га, що не відповідає Указу Президента України та Проекту створення НПП «Тузловські лимани».

– Розкажіть детальніше про зонування території парку.

– Структура території національного парку складається з чотирьох зон, кожна з яких має свій певний перелік обмежень в використанні території.

Статтею 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що поділ території національного парку на функціональні зони здійснюється відповідно до Проекту організації території  національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів функціонального зонування території парку, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища. На даний час Проект організації території НПП «Тузловські лимани» не затверджено. 

В зонуванні території НПП «Тузловські лимани» існує конфлікт, в якому сторони ніяк не можуть знайти компромісне рішення. З одного боку адміністрація НПП «Тузловські лимани» вимагає встановлення заповідної зони 37,34% та зони регульованої рекреації – 18,31% території парку. Місцеві рибалки проти такого зонування, оскільки в цих зонах заборонено промислове рибальство. Хочу звернути увагу, що в науковому обґрунтуванні створення НПП «Тузловські лимани», розробленого Південним науковим центром НАН України, яке розроблялось при створенні та погодженні території парку в 2009 році, було рекомендовано більш лояльне зонування. В даному науковому обґрунтуванні було враховано соціально-економічна значущість території для місцевого населення, як місце традиційного рибальства. Так, наприклад, заповідну зону було рекомендовано визначити 2020 га, що становить всього 7,25% території парку. Тобто місцевим громадам при погодженні матеріалів створення НПП «Тузловські лимани» в 2009 році обіцяли одні умови, а зараз намагаються встановити більш жорсткі рамки. Звідси й маємо результат, що адміністрація парку зі своїми непримиримими поглядами, образами мислення, підходами, поняттями і принципами замість того, щоб в конструктивному діалозі знайти рішення, яке задовольняло б всі сторони конфлікту, затягла це питання в довгі судові процеси.

Відсутність функціонального зонування національного парку не дає можливості завершити роботи щодо встановлення меж території НПП «Тузловські лимани», так як унеможливлює визначення та внесення обмежень щодо використання земельних ділянок до відомостей Державного земельного кадастру під час розробки Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій НПП «Тузловські лимани».

– Якось намагалися сторони врегулювати вказані питання?

– Проблеми зі встановлення меж НПП «Тузловські лимани» відомі давно. У грудні 2014 року в Одеській обладміністрації відбулася робоча нарада по вирішенню проблемних питань щодо виготовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж НПП «Тузловські лимани». Протокольно були надані відповідні доручення. Насамперед доручення стосувались можливості вирішення питання погодження матеріалів Проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж НПП «Тузловські лимани» Державним підприємством «Саратське лісове господарство» та доопрацювання Проекту організації території функціонального зонування парку. Зі сторони адміністрації НПП «Тузловські лимани» та ДП «Саратське лісове господарство» ці доручення не були виконані і це призвело до того, що договір про розробку проекту землеустрою був розірваний в односторонньому порядку ДП «ІНАГРО» у кінці 2015 року. Було втрачено час та виділені на цю роботу бюджетні кошти. На сьогодні знову необхідно вишукувати кошти на виготовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж НПП «Тузловські лимани».

– Чому, на вашу думку, сьогодні вищенаведені проблеми не вирішуються, а ще більше заходять у глухий кут?

– Це все тому, що вся комунікація НПП «Тузловські лимани» з відповідними установами та громадськістю проходить, в основному, на сторінках Фейсбук, де адміністрація парку критикує, звинувачує, ображає і дискредитує всіх  незгідних з їхньою точкою зору. Така «комунікація» лише загострює існуючі та створює нові конфлікти. І саме невизначеність в питанні встановлення меж території НПП «Тузловські лимани» – причина  більшості із цих конфліктів.

В той же час адміністрація НПП «Тузловські лимани» здійснює аматорську активність в вирішенні питання встановлення меж парку. Так, в 2018 році адміністрація нацпарку висунула пропозицію Одеській облдержадміністрації, визнати межі прибережної захисної смуги озер Шагани, Бурнас, Алібей на території Татарбунарського району Одеської області межами національного природного парку «Тузлівські лимани». Насправді, це повна профанація. Жодним нормативно-правовим актом така можливість не передбачена. Тому логічно, що вони отримали відмову від Одеської облдержадміністрації по цій пропозиції.

– Поясніть, будь ласка, детальніше.

– Межі прибережної захисної смуги озер Шагани, Бурнас, Алібей на території Татарбунарського району були встановлені в 2014 році завдяки злагодженій роботі Управління Держгеокадастру, Департаменту екології Одеської облдержадміністрації, Татарбунарської районної ради та райдержадміністрації. 

Прирівнювання меж прибережних захисних смуг до меж НПП «Тузловські лимани» створить додаткові конфліктні ситуації. Так, наприклад, пляж і 2 км піщаного пересипу біля села Лебедівка та пляж біля села Приморське згідно проекту створення парку не відносяться до території парку, але входять до прибережних захисних смуг відповідних озер. В деяких випадках прибережна захисна смуга озер менша за територію парку, яка визначена проектом створення парку, і навпаки. Тому, навіть якщо це було б можливо, то такий варіант створив би ще більше питань, ніж відповідей. 

Порядок встановлення меж національного природного парку, визначений статтею 47 Закону України «Про землеустрій» і встановлюються за окремим Проектом землеустрою. В вирішенні цих проблемних питань не потрібно фантазувати, а треба лише діяти згідно чинного законодавства України.

Відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі неодноразово пропонував свою правову та методичну допомогу парку в вирішенні проблемних питань в встановленні меж НПП «Тузловські лимани», але зустрічної пропозиції так і не отримав.

– Чи відповідає дійсності інформація деяких екоактивістів, адміністрації НПП «Тузловські лимани», які в своїх виступах та публікаціях стверджують про захоплення (незаконні забудови) території НПП «Тузловські лимани»? 

– Часто ці ствердження ніхто ж не перевіряє, а коли вони перевірялися, то виявлялись, м’яко кажучи, неправдивими. Саме невизначеність меж НПП «Тузловські лимани» дає можливість маніпулювати цими поняттями та створювати потрібну їм громадську думку. Жодної захопленої (забудованої) території парку не існує. Це все вигадки. 

Я говорю жодної, окрім забудов самого національного парку. Так в 2018 році на піщаному пересипі Чорного моря НПП «Тузловські лимани» збудував будівлю візит центр-кордон.

В березні 2020 року розпочалося будівництво пропускного каналу між Чорним морем та озером Шагани. І все це адміністрація НПП «Тузловські лимани» здійснює самовільно, без будь-яких дозволів, проектів,  громадського обговорення, оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Хоча ніхто і ніщо не заважає адміністрації парку за стільки років існування отримати необхідний дозвільний пакет документів для будівництва своїх об’єктів.

– Є інформація про можливе розширення меж НПП. 

– На даний час адміністрацією НПП «Тузловські лимани» проводяться заходи щодо розширення меж парку на території Татарбунарського району орієнтовною площею на 7 тис. га.

Вже направлено клопотання до Мінприроди України щодо розширення території національного природного парку, де отримано відповідне погодження. Також відповідні матеріали надходили на погодження до Одеської обласної державної адміністрації. Але жодної комунікації та взаємодії з громадськістю, землевласниками, землекористувачами та органами влади з порушеного питання не існує.

Адже створення (розширення) території національного природного парку накладає суттєві обмеження на господарську та іншу діяльність на такій території. Ці заходи призводять до правового регулювання господарської діяльності як конкретних осіб, так і невизначеного кола таких осіб. Тому на виконання Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” створення (розширення) території національного природного парку необхідно обов’язково обговорювати з громадськістю. Рішення щодо створення (розширення) об’єктів природно-заповідного фонду повинне прийматись з врахуванням громадських інтересів, і в першу чергу інтересів місцевих жителів, які проживають на території, що планується віднести до НПП.

– Яку частину території нашого району займають об’єкти природно-заповідного фонду?

– Площа Татарбунарського району становить 174,8 тис. га.

НПП «Тузловські лимани» та Дунайський біосферний заповідник разом займають 30832,21 га, що становить 17,64% всіх земель Татарбунарського району.

Згідно «Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385, площа природно-заповідного фонду (заповідники, заказники та національні парки) – «показник заповідності» до кінця 2020 року має становити 15% від площі України. Конкретно в Одеській області до кінця 2020 року цей показник повинен складати 10,4%.

На сьогодні в Україні «показник заповідності» наближається до 7%, в Одеській області – 5%. Тобто спостерігається явне відставання від графіку.

Частка земель природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості держав – членів Європейського Союзу, де частка таких земель становить у середньому 21% площі держав – членів Європейського Союзу.

Так, «показник заповідності» необхідно збільшувати, адже розширення територій природно-заповідного фонду передбачено в Угоді про асоціацію з ЄС та рядом  інших  зобов’язань України, які регулюють міжнародну екологічну політику. Але це необхідно робити з дотриманням зваженого балансу територій, з врахуванням економічного розвитку регіону, в першу чергу на територіях, які дійсно представляють заповідний та науковий інтерес, а не лише для того, щоб виконувати та перевиконувати план.

– Які Ваші пропозиції щодо врегулювання вказаних вище проблем?

Ситуація із врегулюванням проблем ДБЗ та встановленням меж НПП «Тузловські лимани» не патова. Її можна і необхідно вирішувати. Треба лише злагоджено працювати в цьому напрямку, а головне – в конструктивному діалозі з усіма зацікавленими сторонами: керівництвом ДП «Саратське лісове господарство», місцевими громадами та профільними міністерствами, із залученням кваліфікованих спеціалістів, а не різних «диванних» експертів.