Татарбунарщина, як і інші регіони, де не ведеться активних бойових дій, стає прихистком для українців, які тікають від війни.

Особи, які переїхали з одного регіону в інший, щоб врятуватися від війни, і при цьому залишились на території України, є внутрішньо переміщеними особами (ВПО).

Статус внутрішньо переміщеної особи надає можливість:

– отримання безоплатного тимчасового проживання протягом 6 місяців з моменту взяття на облік ВПО. Для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено;

– щомісячну адресну допомогу;

– отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування, зокрема соціальних виплат, пенсії;

– забезпечення ліками;

– отримання гуманітарної та благодійної допомоги тощо.

З чого складається щомісячна адресна допомога?

Так, дорослі переселенці, які виїхали з активних бойових дій,  будуть отримувати по 2000 гривень щомісяця. Також батькам будуть виплачувати по 3000 гривень на кожну дитину, яка через війну вимушено переїхала в інший регіон. Також по 3000 гривень на місяць отримуватимуть люди з інвалідністю. Оформлення виплат буде здійснюватися через Дію. Гроші надходитимуть на банківську картку.

Для того, щоб отримувати вищезазначену допомогу, необхідно стати на облік внутрішньо переміщених осіб, що буде підтверджуватися відповідною довідкою.

Для цього необхідно звернутися із заявою до відділу соціального захисту населення Татарбунарської міської ради. Також таку довідку можна отримати через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) при Татарбунарській міській раді (вул. Центральна, 36) та в най­ближчий час таку заяву можна буде подати через Портал Дія.

Крім того, держава передбачила фінансову підтримку людей, які безоплатно прихистили переселенців. Власники житла, які безкоштовно прихистили внутрішньо переміщених осіб, отримають гарантовану державну підтримку в розмірі близько 450 гривень на місяць за кожну прийняту особу, незалежно від віку. Ці гроші передбачені для компенсацїї витрат на комунальні послуги таким власникам житла.

Нехай і біда привела в наш край людей з інших регіонів України, але не сумніваюся, що після війни, повернувшись до себе додому, вони будуть розповідати про Бессарабський край, де вони знайшли прихисток, як про край сердечних та чуйних людей.

Разом – ми сила, ми переможемо.

Світлана Мартиненко, адвокат