– Таня, будеш йти до бджілок – гукни мене, фоточку у формі хочу! Тетяна сміється…
Маю медову сусідку – ТЕТЯНУ СКАЛУ.
Три тижні заглядала, щоб зробити світлину, де Таня у спецформі (ну, подобається мені!)). Пару разів прогавила. А тут їду на велосипеді з центру, чую – Тетяна, сміючись, гукає:
– Іду вдягатися!
Ах! Знаєте як це прозвучало?! Так, ніби жінка на побачення йде, а не на пасіку рамку витягти. Мене аж промурашило.
– О, то я швидко!- метнулася, телефон у руки. Встигла. Зайшла.
– Та підходь ближче, не з’їдять!
(Канєшно! Таня у спецформі, з сіткою на обличчі, бджоли її знають – своя! А я? Не так, щоби боялася, але…
…Божечко, який гарний цей процес у Тані: спілкування з бджілками. Дійство!
Миколаївна відкриває вулик, дістає рамки, трудівниці-медуниці її не чіпають, люблять, бо знають, що прийшла та, хто дбає про них, як про дітей.
Звісно, ви можете погуглити, знайти цікаві факти щодо бджіл. А я ще люблю пофантазувати, тому бачу це, як цілу бджолину планету, де царствують ці дивні створіння. От і вулик – як піщинка з цієї планети. Сім’я, рій, рамка, соти, вулик… Для мене це слова, а для Тетяни – смисли.
Майже 40 років у них взаємна любов – Таня і бджоли.
Мед – як золото, солодка плазма, яка виблискує прозорими краплями, тягнеться густою річкою, райськи пахне і, мабуть таки, є їжею богів.
Тетяна – профі-бджолярниця, щедра душа, файна, господиня і просто жінка – сільська мадонна.
Мед для воїнів, віск на окопні свічки – теж вона. Гарна у своїй щирості, патріотизмі і відвертості.
Знаємо вираз: «Все в шоколаді».
Замінюю його віднині на «Все медово!»
Таня, дякую за мед, дозвіл на світлини у спецформі і гарний настрій!
Все буде МЕДОВО!
Р.S.: Таки одна бджілка «позначила» мене. Ні, не вжалила, а поцілувала в лоба. Ех, жаль, що не в «третє око»!, а то активувала б.
Анна МИРОШНИК, с. Тузли
FACEBOOK
TWITTER
