Протягом свого професійного життя Олег Юхимович завжди керується інтересами свого колективу, життям підлеглих і учнівської молоді.
Українське вчительство має здорову генетично-освітянську моторність, смак і талант до вчительської роботи, традиції і мудрість. Протягом свого професійного життя Олег Юхимович завжди керується інтересами свого колективу, життям підлеглих і учнівської молоді. Вдосконалюючи свої педагогічні знання та управлінські навички – завжди йде в ногу з часом, вивчаючи передовий досвід та інноваційні технології. У першу чергу, він – високопрофесійна особистість, лідер, відкритий до спілкування, мудрий, креативний та зважаючи на умови праці, стресостійкий.
Кабак Олег Юхимович народився 2 липня 1963 року в мальовничому селі Студена на Вінниччині в багатодітній сім’ї. Тато був редактором газети, а мама — продавчинею. Мама Ганна дуже майстерно вишивала рушники, фіранки, ткала доріжки, що й донині бережно зберігаються в скрині. Родина була працьовита. Всі четверо дітей отримали вищу освіту і кожен знайшов своє покликання. Олег Юхимович після закінчення Вінницького інституту в 1987 році приїжджає з дружиною та донькою працювати в Яворівську школу на Вінниччині. Молодим, сповненим енергії поринає у вчительські будні, викладаючи математику,маючи класне керівництво.Пише сценарії до КВК, візитівки вчителям на конкурси “Учитель року”, частівки,казки, п’єси. У складні 90-ті роки така творчість піднімала настрій, зміцнювала віру:
Один м’яч у нас у школі,
Але ним не граєм.
Ми його, як золотого –
В сейфі закриваєм.
В нас навчання прогресує –
Знаєм різні форми!
Бурячок усі збираєм –
Маєм по дві норми.
ЗА СУМІСНИЦТВОМ працював директором Яворівського будинку культури. Організаторські здібності, енергія згуртували молодь у селі. За ініціативою Олега Юхимовича в школі було створено народознавчий музей.Разом з учнями школи ходили по селу та збирали старовинні речі, одяг, посуд, навіть знайшли ткацький верстат, який став окрасою музейної експозиції.
Поява синочка стає великою радістю в його родині.
Потім — переїзд на Бесарабію. 6 років працював директором Кочкуватської школи. І знову маленька школа заявила про себе під час виступів агітбригад, конкурсів “Таланти твої, Україно”, спортивних змагань. На районному конкурсі художньої самодіяльності серед вчителів Кочкуватська школа посіла ІІ місце. Адже було представлені різноманітні жанри — п’єса, дует бандуристів, сольні номери.
В складні часи разом з невеличким колективом вдало вирішував усі господарські проблеми — облаштовували навчальні кабінети та розписували стіни мальовничими пейзажами.
У 2002 році Олега Юхимовича призначають директором Татарбунарського професійно-технічного училища №23. На новій посаді продовжив традиції училища — участь у КВК, “Чисті роси”, участь в конкурсах професійної майстерності. Колектив та учнівська молодь мають безліч відзнак та почесних грамот, переможці та учасники Міжнародних етапів та Всеукраїнських конкурсів і олімпіад як професійного спрямування так і творчих.
У часи реорганізації професійно-технічної освіти Олег Юхимович разом з ініціативною групою училища, за підтримки Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та органів місцевої влади, складають бізнес-план по відродженню виноградарства в Одеській області і виграють європейський грант. Зараз трирічний проєкт реалізований в дію: відкрили нові професії, поповнили матеріально-технічну базу училища, заклали молодий виноградник, який приносить солодкий врожай. Попереду ще багато планів, що спрямовані на підвищення престижу професійно-технічної освіти в цілому та розвиток рідного училища.
Події, що з 24 лютого відбуваються в нашій країні, не залишили байдужим нікого. Вся країна за покликом серця та станом душі стали волонтерами. З перших днів повномасштабного вторгнення, за рішенням Олега Юхимовича в Татарбунарському училищі відкрили пункт збору продуктів харчування, предметів першої необхідності та речей: від верхнього одягу до постільної білизни.
Також було прийняте рішення в учнівській їдальні організувати триразове гаряче харчування для наших захисників з територіальної оборони. Щодня працівники училища готували понад 150 порцій їжі, пізніше до нас долучилися і інші волонтери та небайдужі люди з громади, навіть переселенці приходили на допомогу. Їдальня Татарбунарського училища стала центром активного руху та допомоги в тилу для наших ЗСУ. Чоловіки тим часом допомагали облаштовувати позиції та звозили з дому все необхідне, чого не вистачало: набори ключів, ліхтарики, матеріали для утеплення та укріплення.
І сьогодні колектив продовжує волонтерську діяльність: організовує допомогу та відправляє на передову “адресні замовлення” для наших героїв. Долучаються до “термінових зборів” та плетіння сіток у волонтерському центрі м. Татарбунари, як працівники так і учнівська молодь училища. Відправляють набори з продуктами харчування та предметами гігієни, адже кожен пам’ятає, що ми здобуваємо Україні славу та наближаємо перемогу кожен на своєму фронті.
З кожним роком, з кожним випуском і новим поповненням училище зміцнює і множить свою славу, відгранює свій неповторний імідж успішного навчального закладу! У цьому заслуга всього педагогічного колективу та кожного співробітника, які злагоджено, як єдиний, чіткий механізм під керівництвом Олега Юхимовича, віддаючи весь свій професіоналізм, свої знання, частинки своїх сердець, виховують і навчають нашу чудову молодь, гідне майбутнє незалежної української держави!
60 років життя – це солідний шлях! Втім, роки біжать, а на Олегові Юхимовичу це аж ніяк не
позначається – він все такий ж бадьорий, молодий душею й життєрадісний та позитивно налаштований при вирішенні будь-яких питань.
Шановний Олеже Юхимовичу, нехай ваша життєва енергія і надалі б’є ключем, яскравим вогнем надії освітлюється ваш подальший життєвий шлях, а неймовірне тепло для серця дарує любов і турбота близьких вам людей. Радійте, насолоджуйтеся життям і завжди багато посміхайтеся!
Олена КАБАК, Надія КАБАК
З Олегом Юхимовичем працювати дуже легко, бо головна риса його характеру – людяність.
Прагнення надати допомогу своїм колегам, учням, відреагувати на їх прохання, знаходити спільну мову, підтримувати, намагатися зрозуміти інших людей, вирішувати конфлікти – це все про нього. Як керівник, він поєднує в собі, здавалося б, непоєднувані речі: може бути досить жорстким та давати командний результат, і водночас підтримувати гарну атмосферу в колективі та довірчі стосунки з підлеглими.
Бажаю Олегу Юхимовичу щастя і міцного здоров’я, достатку, вигідних угод і розумних підлеглих.
Залишайтеся таким же справедливим і розсудливим начальником, в авторитеті, при високому статусі успіху і процвітання.
З повагою Юлія ГРАДИНАР
FACEBOOK
TWITTER
