Весна відходить, а її душа
неначе ще затриматись бажає
Хокку, 17 ст.
Прихід й відхід. Спалах і згаслість.
Весна коротким сном відходить.
Взамін – троянд завчасна страсність,
запаморочливості подих.
Бентежний трем у ружі ранній.
Щемлива нетривка живучість.
І зірочці перед світанням
замовлена згасання участь.
Невтримні вітряні обійми
в жарінь оманлива опора…
Життя – метелик невловимий.
Надземна пара. Піна моря.
Хто всильний на землі продовжить
всемудрий Вищий задум Божий?
… На серці млоїться тривожність:
Затриматись іще б … Чи зможеш?
13.12.2024 року
Лариса Павлюк
м. Татарбунари
FACEBOOK
TWITTER
