ВЖЕ минуло більш двох років від початку повномасштабного наступу російських військ на Україну. Про те, як змінилося життя Татарбунарської громади, з якими наслідками війни доводиться боротися, з яким бюджетом громада завершила минулий рік та які плани на цей, хто допомагає нам та й загалом, як вплинула війна на нашу громаду, — ми запитали у міського голови Андрія Петровича ГЛУЩЕНКА.
– Андрію Петровичу, закінчився 2023 рік, який він був для громади та чим він запам’ятався?
– Громада працює другий рік поспіль в умовах війни з Російської Федерацією, що не могло не внести значні корективи в нашу роботу. Змінились цілі та пріоритети. Багато мешканців стали на захист нашої країни і сьогодні в рядах Збройних Сил України виборюють нашу свободу. Значна кількість зайнялась волонтерською діяльністю, підтримують Збройні Сили та соціально незахищені верстви населення. Громада прийняла з початку війни більше 700 внутрішньо переміщених осіб, надали притулок, забезпечили продуктами харчування, особистої гігієни та іншими необхідними речами. Звичайно, всім цим людям необхідно було також забезпечити доступ до освітніх, медичних фінансових та адміністративних послуг, іншими словами повернути до звичайного життя.
– Дійсно, війна внесла корективи в роботу нашої громади, і це відчувають наші люди. Але незважаючи на війну, що зроблено в цьому році? Можете коротко прозвітувати про основні здобутки 2023 року в громаді?
– Основним завданням для мене ще з початку моєї каденції було збереження функціонування всіх наших закладів освіти та закладів охорони здоров’я. Адже саме зі збереженням шкіл, дитсадків, лікарень, ФАПів ми зберігаємо наші села. Що ми і зробили. До 2027 року затверджений перелік освітніх закладів, і всі наші заклади залишаються в повному складі. Також відстояли лікарню, яку наразі включено в мережу спроможних лікарень плану розвитку закладів охорони здоров’я до 2027 року.
Серед інших проблем та завдань, які необхідно було вирішувати в першочерговому порядку, були стабільність водопостачання; підтримання належного стану об’єктів благоустрою та господарської інфраструктури, модернізація опалювальних систем наших освітніх закладів та закладів охорони здоров’я. Це те, з чим ми працюємо і сьогодні. Не відходили від основних завдань, які ми щойно окреслили. Продовжуємо ремонтувати та покращувати наші освітні заклади. Відремонтовано шкільний спортзал у с.Білолісся. Збудовані бомбосховища в гімназії с. Спаське, дитячому садочку с. Білолісся та в дитсадку «Незабудка» м. Татарбунари. Придбано нові опалювальні котли для дитячих садків с. Нерушай, с. Глибоке, Борисівського ліцею, Татарбунарського ліцею В.З. Тура. Придбали багатофункціональний пристрій для класу інклюзивної освіти в с. Дельжилер. Проведено ремонт огорожі в Спаській гімназії. Замінили повністю покрівлю музичної школи, систему опалення в Палаці спорту.
Щодо лікарні, я вже згадував, відстояли її. Відстояли наше пологове відділення, тоді як для прикладу Болград та Сарата свої відділення втратили. Відремонтували систему опалення в інфекційному відділенні, наразі ремонтуємо опалення в поліклініці. Після завершення плануємо відразу перейти до ремонту опалення в головному корпусі. Підтримуємо наші сільські ФАПи та амбулаторії. Придбано та встановлено кондиціонери в амбулаторії с. Нерушай. В Глибоківському ФАПі здійснено ремонт. Забезпечили Баштаніський ФАП ноутбуком. Поступово ремонтуємо амбулаторію с. Струмок.
Поступово крок за кроком проводимо заміну водопровідних мереж. За 2023 рік замінили водопровід частин вулиць Центральна, Барінова, Слов’янська, Папаніна, Дністровська, Шевченка, дитячого садку «Колосок», частини мережі лікарні та вулиці Шкільна с. Борисівка. Продовжуємо піклуватись про благоустрій. Привели до ладу Центральну площу міста, повністю замінили освітлення на проблемній, потенційно небезпечній ділянці вулиці В.З.Тура (поворот біля «Бумерангу»), відремонтували освітлення в с.Струмок, наразі працюємо над цим в Борисівці, Глибокому та Баштанівці. Закінчили ремонт дороги на Дельжилер. Проведено ямковий ремонт дороги на Борисівку.
Серйозними викликами 2023 року стали пожежа в Татарбунарському ліцеї та негода наприкінці листопада. Декілька днів тому закінчили ремонт покрівлі в Татарбунарському ліцеї, а також після негоди відновили покрівлю в Баштанівському ліцеї, Татарбунарському БДЮТ, Глибоківському ліцеї, закінчуємо відновлювати покрівлю будинку культури с.Дельжилер. Значно було пошкоджено дах спортзалу Борисівського ліцею, частково відновили, усунули протікання покрівлі, основні роботи з заміни плануємо на 2024 рік.
– Ви згадали про Центральну площу міста. Мешканці цікавились, чи на часі ці ремонти? Чи не краще ці кошти було відправити на потреби ЗСУ?
– Свого часу ще до об’єднання громади в 2020 році на той момент Районний будинок культури звернувся до депутатів з клопотанням щодо проведення капітального ремонту, оскільки жодних ремонтних робіт з дня його відкриття в 1974 році не проводилось. Було створено відповідну комісію та встановлено, що будівля є аварійною і підлягає закриттю. Всі розуміли, що саме є для нашого міста будинок культури. Якщо його закрити, то це була б величезна будівля в центрі міста, на центральній площі, яка б з часом руйнувалась. Така собі візитівка, чи не так? А очікувати на кошти для знесення і зведення нового БК – не вихід, можна очікувати десятиліттями. І з метою збереження будинку культури в 2021 році було розроблено та запропоновано програму заходів з відновлення будівлі, яку підтримав депутатський корпус. Будівля мала сильну просадку, внаслідок якої з’явились тріщини. Ми укріпили фундамент, корпус будівлі. Наступним етапом була заміна вікон. Старі вікна ремонту не підлягали. Проєкт з заміни вікон було розроблено ще в 2021 році. Ще до війни було оголошено тендер та заключено відповідний договір на проведення робіт із заміни вікон. Вікна – не стандартні, тому виготовлення їх зайняло час. Розривати договір з виконавцем і втратити кошти – ми не могли собі дозволити. Повторне проходження тієї ж процедури зараз би нам обійшлося в рази дорожче.
Щодо ремонту центральної частини міста. Центральною частиною міста проходить водопровідна та каналізаційна мережі, які забезпечують життєдіяльність значної частини мешканців центру, а також деякі установи нашої громади. Система будувалась у 70-х роках. Стан її всім відомий – ми її більше ремонтували, ніж вона працювала. Тому було прийнято рішення про повну заміну водопровідної та каналізаційної мереж на цій ділянці. Після заміни необхідно було повністю відновити дорожнє покриття, що нами і було зроблено.
Тепер відносно переведення коштів на потреби Збройних Сил України. З початком війни органи місцевого самоврядування перевели на військові рейки, були значно обмежені права місцевих рад, особливо в галузі фінансів. Більшість наших місцевих рішень, серед яких і деякі видатки, зокрема допомога ЗСУ, можливі лише за погодження начальника військової адміністрації. Ми дуже обмежені у використанні коштів. Єдиною на сьогодні схемою здійснення фінансування з місцевих бюджетів на ЗСУ є перерахування коштів до спеціального фонду обласної військової адміністрації відповідно до їх запиту. І військова адміністрація вже перерозподіляє кошти на військові частини. Саме у такий спосіб нами було перераховано 700 тис. гривень. Іншого законодавством на сьогоднішній день не передбачено.
– До речі, щодо коштів. Бюджет Татарбунарської міської громади. Які шляхи його наповнення? На що будуть основні витрати? Які плани на 2024-й?
– Ситуація, без перебільшення, нелегка. Зменшено базову дотацію з 47 млн до 25 млн. гривень. У місцевих бюджетів забрали «військовий ПДФО», який теж планувався на рівні 6-7 млн гривень. Тобто ми «в мінусі» майже на 30 млн гривень на 2023 рік. Якщо ще додати збільшення мінімальної заробітної плати, яке заплановано на 2024 рік, то це ще додаткове навантаження. Фінансовий рік буде складний. Але продовжуємо працювати.
На мій погляд, війна нас об’єднала, ми всі зрозуміли, що є дещо важливіше за наші попередні мріяння. Дійсно, планів було безліч. Нещодавно створена громада, ми всі тільки почали звикати до нових реалій, до спільного існування. Але в один день все змінилось. Перші дні мали дуже велике психологічне навантаження. Що ми маємо робити? Як далі існувати? Що чекати? Безліч питань. Величезна відповідальність перед громадою. Але з часом цей шоковий стан пройшов. Люди згуртувались. Ми зрозуміли, що живемо в нових реаліях. І у нас у всіх одна мета – дати відсіч ворогу. Але в той же час громада повинна функціонувати. І наше завдання – це забезпечити. Лише таким чином ми зможемо перемогти і повернути довгоочікуваний мир.
– Як вважаєте, що після закінчення війни першочергово потрібно буде зробити для покращення життя громади? Чи є у вас вже плани на період післявоєнного відновлення?
– Ми повинні продовжувати працювати разом, пліч о пліч. Саме разом ми зможемо в найкоротші терміни відновити країну, повернути на шлях сталого розвитку. Задачі перед нами на рівні громади стоятимуть ті ж – освітній процес, охорона здоров’я, економічний розвиток, розвиток інфраструктури. Головне, щоб наші захисники та захисниці повернулись живими та здоровими. А разом ми зможемо здолати будь-які труднощі.
– На завершення дякую Вам, Андрію Петровичу, що не уникаєте спілкування з місцевою пресою та готові співпрацювати з газетою в плані інформування населення про діяльність громади. Плідної Вам праці на користь Татарбунарської громади. Нехай вона стане найуспішнішою.
Марина УЛЬЯНКІНА
FACEBOOK
TWITTER
