Кожній людині потрібна сім’я. І ніщо цього не замінить – ні посада, ні статус, ні матеріальне становище. Дитині потрібні турбота, батьківське кохання. Дорослому – довіра, підтримка та любов.
Унікальним «кристалом суспільства» назвав колись родину промовистий француз Гюго. Красиво, чи не так? Гідне підтвердження цим словам – дружня сім’я Мукієнко… Вони такі красиві у своїй любові один до одного, яка світиться в очах і оченятках, відбиваючись і примножуючись у їхніх серцях, і так неповторні у одвічній величі понять «БАТЬКО», «МАТИ», «ДИТИНА».
Завдяки спільній роботі Служб у справах дітей Лиманської сільської та Татарбунарської міської рад, хлопчик влаштований до прийомної родини. Ось саме за такі щасливі моменти, Служби «боряться щодня», виконуючи купу паперової роботи і не тільки.
Сім‘я Мукієнко – дивовижна багатодітна родина. Їх усіх поєднує любов до праці, музики, спорту, всього живого на нашій Землі, а зміцнює Молитва – Слово Боже: «Шукайте ж насамперед Царства Божого і правди Його, і це все додасться вам» (Мф.б.ЗЗ) У цій сімейній державі власні правила, традиції, які іноді зрозумілі лише їм, тут зникає все наносне, завжди тепло і затишно. Головна ціль
подружжя Мукієнко – не тільки накормити та одіти дітей, а й підготувати їх до дорослого життя. Щовечора вони збираються за великим столом, читають по черзі Біблію та обговорюють, як прожили цей день. Ось на такій сімейній нараді два роки тому Михайло Федорович та Ольга Миколаївна разом зі своїми власними дітьми, яких у них семеро, вирішили прийняти в своє серце та взяти на виховання трьох дітей, позбавлених батьківського піклування. «Чужих дітей не буває в світі. За два роки ніхто не назвав їх прийомними, вони – наші діти. Ми їх полюбили, а вони нас полюбили», – каже Михайло Федорович.
Дійсно, за два роки діти адаптувалися у родині, з великим бажанням навчаються в школі, підтягнули предмети, по яким відставали, займаються в гуртках Татарбунарського будинку дитячої та юнацької
творчості. В цьому їм завжди допомагають старші брати та сестри. З впевненістю можна сказати, що завдяки любові, гуманності і милосердю прийомні діти знайшли маму та тата, щасливу родину, сімейний затишок.
ЦЬОГО РОКУ, впевнені в своїх силах та в підтримці своїх дітей, подружжя Мукієнко вирішили взяти ще одного хлопчика, позбавленого батьківського піклування. Так як дитина мешкала на території Лиманської громади, то для вирішення питання об‘єднали свої зусилля працівники Служб у справах
дітей двох громад – Лиманської та Татарбунарської. Вони запросили направлення у своїх колег в Одеській обласній державній адміністрації, і саме за направленням відбулося знайомство батьків з дитиною. Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради знову, як і два роки тому прийняв відповідальне рішення «Про поповнення прийомної родини Мукієнко дитиною, позбавленою
батьківського піклування». І ось нещодавно, у березні відбулася зворушлива та радісна подія. Дитину передали в сім‘ю, до тата та мами, сестричок та братиків. Сподіваємося, що все буде добре. Бо інакше і бути не може.
Головне – всім членам родини Мукієнко добре разом, вони самодостатні у створенні своєї маленької держави, яка так не схожа на будь-яку іншу. Адже кожен у ній – самобутній та неповторний, а разом вони утворюють щось унікальне.
Марина УЛЬЯНКІНА
FACEBOOK
TWITTER
