В Україні проживає біля 150-400 тисяч людей ромської національності, які утворюють національну меншину. Чи є дискримінація до таких людей, напевно – ні. Чи упереджено ставиться суспільство до них, знецінює їх – ні! Зараз майже всі діти ромської національності охоплені освітнім процесом, всі можуть отримувати послуги медицини. Ромські сім’ї ведуть такий же звичайний спосіб життя, як і інші нації.
Але 20-30 років тому відбувалось все по-іншому. Такі сім’ї не мали постійного житла, тимчасове перебування було постійним, а у такому випадку навчання дітей було складним. Як наслідок, досі є неосвічені, є особи без громадянства, є роми без документів, що засвідчують особу. Чому незначна частина ромів і досі живе без документів та як вирішуються такі питання?
Виявляється майже неможливим виготовлення документів, для осіб, які невідомо де народились, проживали епізодично у різних кутках колишнього СНГ, підтвердити факт народження і проживання немає кому. Спеціаліст Татарбунарського бюро безоплатної вторинної правової допомоги Інга Дмитрієва детально розпитала Сільвію про те, де вона жила, з ким жила, хто залишився з її родичів та знайомих, хто може підтвердити надану інформацію.
Коли почали розбиратися, чому склалася така ситуація, жінка пояснила, що у неї немає паспорта, бо вона просто не знає, як його зробити. У паспортному столі її попросили дати свідоцтво про народження, а в ДРАЦСі в неї запитали про паспорт, щоб дати їй свідоцтво про народження. Тобто у цієї жінки немає паспорта, а щоб його зробити, їй потрібне свідоцтво про народження, якого теж немає. Потім вона приходить у пологовий будинок, де народжувала дітей, а її запитують: “А де паспорт?”. Без паспорта вона не може зробити документи дітям, тільки може отримати довідку про те, що вона там народжувала, зазначивши своє ім`я “зі слів”, а потім виявляється, що вийшло зовсім інше прізвище, ім`я, та по батькові. Таким чином, утворюється замкнуте коло, тобто без документів юридично Сільвії не існує. У нашому випадку копія колишнього вироку з архіву пробації стала єдиним її документом.
Попереду складна робота, невідомо, чи можна без осіб, які підтвердять факт народження Сільвії в суді просунутися далі та врешті решт виготовити документи, що засвідчують особу. Але наявність таких документів як свідоцтво про народження, паспорт, код, може покращити доступ Сільвії до створення інших документів, наприклад, свідоцтва про народження власних дітей, стати на облік до сімейного лікаря, надати її дітям освіту в законний спосіб, а ні на прохання взяти до школи без документів.
Така ситуація має не влаштовувати всіх і кожного. Саме у цьому випадку юрист Татарбунарського бюро правової допомоги Інга Дмитрієва допомагає Сільвії, яка не освічена та не розуміє досконало що їй потрібно. Це не може бути справедливим, що у нашому суспільстві є люди без документів, є діти, у яких юридично немає батьків.
Алла Мукієнко, начальник відділу пробації
FACEBOOK
TWITTER
