26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.
За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення постраждала і росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР.
Спроби приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в “гуманність” комуністичної ідеї навіть у найлояльніших прихильників. Радянська влада про демонструвала безвідповідальність за долі людей. Перше офіційне повідомлення про аварію з’явилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на прип’ятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Прип’яті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч. Вивезли 44,5 тисячі осіб. У Прип’яті залишилося 5 тисяч людей, які були залучені до невідкладних робіт.
1 травня вітер з Чорнобиля повернув на Київ. У місті почав стрімко підвищуватися радіаційний фон. А на Хрещатик вивели сотні тисяч людей, в тому числі школярів. Наступного дня газети рясніли парадними повідомлення ми. Лише 2 травня радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії. Евакуювали понад 115 тисяч людей із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження, до якої увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області (там розташована електростанція, міста Чорнобиль і Прип’ять), частина Житомирської області до кордону з Білоруссю.
У ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, військові запасу, вільнонаймані, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків аварії брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30 – 40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйона людей.
31 березня 2022 року російські військові, які захопили Чорнобильську АЕС ще в перший день нападу росії на Україну, в повному складі залишили територію АЕС і вирушили в бік Білорусі. Їхнє перебування впродовж більше ніж місяць на території стратегічного об’єкта спричинило занепокоєння не лише в Україні, але й за її межами. Адже будь-яке втручання в роботу АЕС може призвести до радіаційної катастрофи між народного масштабу. На щастя, нічого подібного не сталося. Зате окупанти постраждали від радіаційного опромінення. Підрозділи російської армії постійно перебували в зоні відчуження, використовуючи її як тимчасову військову базу. Військова техніка, загальна кількість якої склала кілька сотень одиниць, довгий час перебувала в межах території, що має найвищий рівень радіаційного забруднення а також проїзджала десятки кілометрів по бездоріжжю там, де останні 30 років взагалі не допускали пересування транспорту.
Окупанти розташувалися в районі “Рудого лісу” – місця захоронення дерев, що після аварії на ЧАЕС прийняли на себе найбільшу дозу радіації. Ділянка вважається однією з найбільш радіоактивно-забруднених в Зоні відчуження. Здійснюючи там “земельні роботи”, орки отримали по тужне гамма-опромінення та ураження альфа- і бета- частинками. Спостерігаючи за діями росіян можна зробити висновок, що вони взагалі не розуміли, куди приїхали, і як треба по водитися на цій території.
36 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки для людства залишаються предметом обговорення світової спільноти. Дякуємо за подвиг. Вічна пам’ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною ката строфою! Пам’ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.