6 липня виповнилося 60 років від дня народження ігумені СпасоПреображенського Борисівського жіночого монастиря Євпраксії (Олени Федорівни Гросу). Служителі Божі багато трудяться на ниві Христовій, але їх подвиг не завжди видимий для очей людських. Наскільки тернистий і многотрудній їх шлях, знає лише Господь. Більше ніж 30 років нелегкий хрест настоятельства несе ігуменя Євпраксія.
Між руїною минувшини та сьогоднішнього процвітання Спасо-Преображенського монастиря відстань у 33 роки – роки ненастанних трудів і молитовного подвигу матушки Євпраксії разом із насельниками монастиря. Вона смиренно несе ігуменський послух і ніколи не скаржиться ні на що, не любить говорити про важкий, виснажливий час перших років відродження занедбаної й оскверненної святині, але спогади того часу ятрять її зболену душу…
Відродження монастиря співпало зі становленням української державності й відродженням духовності в далекому 1991 році… Складні то були часи. На господарському дворі ще й сьогодні можна побачити дві раритетні вантажівки – фургони, які матушка ігуменя жартома називає «вірними подругами», з якими вона за кермом подолала не одну сотню тисяч кілометрів в Україні та країнах Європи, подорожуючи в пошуках будівельних матеріалів, сільсько-господарської техніки, іншого монастирського начиння… Одному тільки Богу відомо, скільки сил, енергії, наснаги витрачено! Скільки відкритих душ зустріла матушка, підкорюючи серця не тільки українців, а й іноземців своєю вірою в успіх, своїм даром переконання, своїм сильним духом! Воістину нашу обитель відроджували усім миром! І трудилися сестри монастиря на чолі з ігуменією і денно, і нощно, і на монастирській ниві, і на Христовій. Настоятельський хрест відповідальний і многотрудний.
Матушка Євпраксія жартома говорить, що змагається із сонцем: хто раніше встане і хто пізніше ляже. А серйозно – посилається на слова Святого Письма: «Кожному дню вистачає свого клопоту», – і додає «Бог управить!» Спираючись на Промисел Божий, настоятелька Спасо-Преображенського храму покладає надію на Божественну поміч, на благословення нашого архипастиря Владики Агафангела, Митрополита Одеського та Ізмаїльського. Скільки разів, отримавши його високе благословення, відчувала, як «виростають крила»!
Скільки разів, поспілкувавшись з Владикою (Агафангел – в перекладі «Добрий Вісник»), відчувала велику радість і натхнення, житейська пітьма озарялася животворним світлом, а проблеми наче вирішувалися самі собою! Жодне слово, сказане нашим мудрим служителем віри,жодна зустріч з Владикою не пройшли безслідно.» Є давня притча про трьох будівничих, – розповідає матушка Євпраксія. – На питання «Що ви робите?», один із них роздратовано сказав, що цілий день носить каміння та розчин; другий, похнюпившись, відповів,- що кладе стіну з каменя; і тільки третій з сяючим обличчям і гордістю сказав: «Я будую храм!» Саме Владика Агафангел навчив мене не просто «носити каміння», викладати стіни з каменю», а будувати храм і, в першу чергу, в своїй душі». Так і живе ігуменя Євпраксія разом із насельниками в святій обителі, що завдяки їхній титанічній праці – і духовній, і фізичній, перетворилася в твердиню віри та райський сад, де відчувається присутність самого Бога…
Які ж духовні сходинки ігумені Євпраксії?
28 травня 1991 року послушниця Свято-Різдвяного Богородичного монастиря села Олександрівка Олена Гросу спрямована на відновлення Борисівського монастиря старшою сестрою.
14 жовтня 1991 року постриг у малу схиму з ім’ям Євпраксія.
4 серпня 1992 року – покладання наперсного хреста Високопреосвященнішим Агафангелом,- Митрополитом Одеським та Ізмаїльським.
26 серпня 1992 року – отримання благословення на виконання обов’язків настоятельки монастиря.
6 травня 1993 року – возведення в сан ігумені Спасо-Преображенського монастиря.
10 вересня1995 року – нагородження хрестом з прикрасами.
15 травня 2011 року – Указ на право носіння другого хреста.
Які нагороди має:
2000 рік – орден « Різдво Христове – 2000» 1 ступеня.
2005 рік – орден Святої Рівноапостольної княгині Ольги 3 ступеня.
2006 рік – орден Преподобного Нестора – літописця 2 ступеня.
2008 рік – ювілейна медаль «1020-ліття Хрещення Русі».
2009 рік – орден Святої праведної Анни 2 ступеня.
2014 рік – грамота – архієрейська відзнака з нагоди 50-річчя від дня народження.
2015 рік – грамота з нагоди 175 річчя ікони Касперівської Божої Матері.
2019 рік – грамота – архієрейська відзнака з нагоди 55-річчя від дня народження.
2019 рік – орден Святої Великомучениці Варвари.
2024 рік – орден Святої Великомучениці Варвари з нагоди 60-річчя від дня народження.
Вітаємо Вас із прекрасним ювілеєм, високодостойна ігуменя Євпраксіє! Молимося, щоб Господь ущедрив Вашу обитель багатьма духовними дарами! Заступництвом Пресвятої Богородиці та молитвами всіх святих нехай береже Вас Господь наш Ісус Христос у кріпості душі й тілесних сил,допомагаючи Вам у подальшому ігуменському служінні на славу святого імені Його і для блага Його Святої Церкви! Многії Вам і благії літа в мирі, здравії, любові та благоденствії!
Альбіна ВИТОВТОВА
FACEBOOK
TWITTER
