ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ "Татарбунарський вісник"

САВЧЕНКО Надія Володимирівна
Матір двох синів.
Надія Володимирівна народила сина Івана 19 січня 1990 року. Планували назвати Артемом, а народився Іван. Хлопець з дитинства був уважним до людей, відкритий серцем і щедрий.
Мав багато друзів різного віку. А ще – загострене почуття справедливості. Допомагав усім, хто до нього звертався. Любив маму.
Про початок війни Надія Володимирівна вперше дізналась із телефонного дзвінка сестри рано вранці. Іван загинув в селі Катеринівка Маріїнського району 18.11.2022 року.
Мамі син встиг подзвонити зі фронту всього лише один раз.

А сьогодні спогадами і сльозами дивляться очі мого сина на мене з фото.
Його часто питали:

– Іване, чому так женешся в зріст?

– Бо я багато бігаю, – відповідав хлопець.
А ще Ваня сам збудував гараж і поставив ворота.
Надія Володимирівна дякує нашим воїнам-захисникам.
Так, вона має двох синів. Один на фото і в думках, а другий – поряд і допомагає.
Низький уклін Вам, Мамо.

ДОДОН Людмила Василівна
Народилась в Нерушаї. Працювала багато років в дитячому садку. Матір трьох синів – Ярослава, Святослава і Василя. Хлопці виховувались в порядній сім’ї, отримали гарний приклад працьовитості і оптимізму.
Я пам’ятаю тітку Люду завжди усміхненою, з великими сяючими очима.
На жаль, діалог з Людмилою не вдалося записати. Встигли тільки домовитись про зустріч, це було зранку. А ввечері стався нещасний випадок. Людмили вже з нами немає. Є фото і спогади. І думки.
Напишемо оглядово, з того, що знаємо.
Син Святослав загинув при виконанні службових обов’язків, під час робіт з розмінування територій в Миколаївській області. Його життя тривало з 17.01.1993 року по 24.11.2022 року.

Ця трагедія підірвала здоров’я матері. З того дня хвороба сірою павутиною роз’їдала її зсередини. Не все лікується. А особливо серце, від якого відірвали шмат, забравши сина.
Поховали Додон Людмилу 4 травня 2024 року.
Спасибі тобі, Мамо. Вічна пам’ять.

КОБЗАР Тетяна Дмитрівна
Народилася в Нерушаї, працює помічником лікаря. Має двох дітей. Сина і доньку.
Син Олександр народився 16 травня 1996 року.
Після смерті батька був надійною і єдиною опорою для мами і сестри.
В березні 2022 року пішов захищати Україну.
Загинув у Сумській області 28 грудня 2023 року. Приймав участь у боях за Бахмут.
Нагороджений золотим хрестом.

Сашко дуже любив собак і кішок. Кицька Мурка і зараз є втіхою для матері.
Мій син висаджував кактуси різних видів.
Він любив висоту.
Про початок війни Тетяна почула, їдучи на роботу вранці. Якби ж можна було трохи відмотати час. Чи щось би змінилось?
Воїнам мати бажає здоров’я. Чекає на перемогу.
Біль за сина в маминому серці живе кожну хвилину. Так, вона має двох дітей. Донька поруч і син у серці.
Низький уклін Вам, Мамо.

Хроніки материнських життів під час війни не описані. Хочеться, щоб їх не було взагалі. Але вони є. В пам’яті людей. Поки на нашій землі є люди.
Воїнів народжують Матері, героїв народжують Матері, людей народжують Матері.
Хто народжує війну?
Тетяна БЕЛІНСЬКА, Катерина КРИЛЄВА
с. Нерушай