Наша шановна колежанка та наставниця Волошенко Віра Григорівна, яка присвятила все своє життя навчанню та вихованню підростаючого покоління, в останні осінні дні святкує свій ювілей.
Їй випала нелегка доля, але випало велике щастя. Вона жила, працювала і переживала свої прикрощі та радості серед добрих людей, особливо дітей. Адже все своє життя присвятила школі та своїм учням.
Віра Григорівна почала свою педагогічну діяльність в 70-х роках минулого століття в Татарбунарській середній школі. В 1986 році відкрила свої двері нова школа імені В.З. Тура, де Віра Григорівна спочатку працювала завучем, а з 1996 року – директором школи.
Працювала сумлінно, наполегливо вчила колег, недарма ж вона вчитель-методист. До неї зверталися за підтримкою та порадою, і вона завжди допомагала, знаходила будь-який вихід із проблеми чи ситуації, знала, як і коли підбадьорити дітей, батьків. Колеги тепло згадують спільні роки самовідданої праці з Вірою Григорівною:
«Багато років я працювала поряд з Вами, Віро Григорівно. На любій посаді Ви проявляли себе досвідченим педагогом. Багато учнів пам’ятають Ваші прекрасні уроки. Ви – чудесний знавець поезії. Ви також займалися громадською діяльністю, Ваші статті часто друкувалися в районній пресі та періодичних журналах. Ви були взірцем для молодого покоління, яке пам’ятає Ваші настанови», – Людмила ВАСИЛЬКІНА.
«Наша школа – це частина Вашої біографії. Ви служили сумлінно своїй педагогічній справі, щедро сіючи зерна розумного, доброго, вічного. Разом зі знаннями Ви ділилися з підростаючим поколінням життєвим досвідом, мудрістю, відкривали шлях до дорослого життя. Прикладу, який Ви віддавали своїм учням, вивчення літературних героїв – немає ціни», – Марія УЗУНОВА.
З шаною до учителя-майстра звернулася Тетяна ФЕДОРОВА: «Низько кланяюся і дякую за те, що можу гордо називати себе Вашою ученицею в педагогічній діяльності. Ви навчили незгасимого запалу й пристрасті в методичній роботі, передали безцінний дар, майстерно ділитися знаннями з колегами. Ваш високий професіоналізм у поєднанні зі щирим захопленням своєю працю, любов до життя та добрим серцем, стали фундаментом педагогічної діяльності для багатьох учителів школи. Ви – джерело мудрості й пізнання, маєте особливий талант педагога-наставника. Якщо давати пораду – то щиру, зауваження – то справедливе, а якщо побажання – то від душі».
Ви залишили в історії освіти сторінку педагогічної майстерності, подарувавши тепло свого серця не одному поколінню вихованців, вдячність яких зігріває Вас душевним теплом. Зичимо Вам міцного здоров’я, добробуту, родинного затишку, мирного неба, благополуччя і гарного настрою.
Лідія ГОРБ, вчитель Татарбунарського ліцею імені В.З. Тура
Я дуже вдячна Вам, Віро Григорівно!
МОЇ ПЕРШІ ПЕДАГОГІЧНІ КРОКИ (перша педагогічна практика) пройдені були саме в школі імені В.З. Тура під керівництвом Волошенко Віри Григорівни. Великий педагог В. Сухомлинський зазначав, що молодий спеціаліст стає хорошим вчителем, перш за все, завдяки обстановці творчої праці свого першого педагогічного колективу. Саме Віра Григорівна (на той момент вона була директором школи) провела мене, студентку-практикантку, незвіданими стежками педагогічного життя.
Для того, щоб молодий учитель зміг утілити свої професійні задуми, необхідні спеціальні знання. Певне коло знань він отримує ще навчаючись у вищому навчальному закладі. А доповнювати і поглиблювати отримані знання він має безпосередньо у школі. Тож завдяки Вірі Григорівні я пройшла добру підготовку. Ці три місяці були незабутніми!
Етапи становлення молодого учителя-початківця – це його перші кроки у велику професію. Це злети і падіння, і тут дуже важливим і актуальним є питання про те, хто і як подасть йому руку «методичної» допомоги.
Саме Віра Григорівна давала слушні поради, навчала; була ідеальним зразком особистості, транслятором знань, старшим товаришем.
Віра Григорівна завжди відзначалась академічною культурою, організаційною культурою, інтелектуально-етичною системою цінностей, які визначають професійну діяльність в освіті, що ґрунтується на педагогічно адаптованому досвіді наукової пізнавальної діяльності; культурою високої духовності і моралі, особливої поведінки і комунікації, високої якості праці і, головне, відповідальності за її результати. Тож навчала цього і мене.
Разом з нею я готувалась до своїх перших уроків, писала свої перші поурочні плани-конспекти, вчилась вишукувати різні методичні цікавинки, вчилась бути впевненою на уроці, пізнавала премудрості вчительської роботи. За що я дуже вдячна Вам, Віро Григорівно!
Валентина УСАТЕНКО, вчитель української мови та літератури
«Мені вручили долю дітей. І я за них весь час відповідала»
В. СУХОМЛИНСЬКИЙ писав: «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвістною пилинкою, а залишати по собі слід вічний».
Ці слова якнайкраще характеризують Волошенко Віру Григорівну, вчительку російської мови та зарубіжної літератури, яка віддала школі і дітям найкращі роки свого життя, а зараз знаходиться на заслуженому відпочинку. Біографія цієї талановитої людини розпочалась у далекі 60-ті роки. 1966 року вона була направлена в Казахстан в Кустанайську область. Працювала в Новостройській середній школі імені С.В.Нечипуренка. 1972 року була нагороджена значком «Відмінник освіти». Всі десять років, що проробила в Казахстані, була позаштатним кореспондентом республіканської газети «Вчитель Казахстана».
1976 року переїхала з родиною на південь України. Двадцять років пропрацювала заступником директора Татарбунарських шкіл, ділилась досвідом з колегами, виховала не одне покоління творчих і відповідальних молодих вчителів. У найважчі часи була директором Татарбунарської ЗОШ №1 ім. В.З.Тура. Нагороджена грамотами районного та обласного відділів освіти, значком «Відмінник освіти СРСР», до сьогодення є позаштатним кореспондентом газети «Татарбунарський вісник».
Віра Григорівна дуже відповідальна людина. Про свою роботу вона говорила: «Мені вручили долю дітей. І я за них весь час відповідала. За всіх, кого вчила. Любов дітей для мене не рента. Вона не купується і не продається. Щоденною важкою працею я заробляла на неї право. Мені не можна було бути душевно ледачою, байдужою, неуважною. Ні в одній дитині не можна упустити ні хорошого, ні плохого. Для мене поняття «робота» і «життя» нероздільні».
Шкільні проблеми хвилювали Віру Григорівну і на заслуженому відпочинку. Дуже багато цінного і корисного знаходили для себе діти і батьки зі статей Віри Григорівни в місцевій газеті «Татарбунарський вісник». Віру Григорівну поважають учні, батьки, колеги, громадськість міста.
Учнями Віри Григорівни можуть назвати себе тисячі мешканців не тільки нашого міста, а й далеко за його межами. Правду говорять, що письменник живе в своїх книгах, а вчитель – в своїх учнях…
Вчителів, як і батьків, не обирають.
Це аксіома – і нема питань.
Вчителі всім школярам бажають
Здоров’я, щастя і глибоких знань.
Любима вчителька? – питання не просте.
Любити вчителя потрібно вже за те,
Що все життя своє він дітям віддає.
Євдокія ДИМИТРЕНКО, вчитель зарубіжної літератури
Нам пощастило бути Вашими учнями
ЧЕРЕЗ 35 РОКІВ шкільні роки здаються тобі єдиною та щасливою миттю, коли ти дорослішав, вчився та набував перший життвий досвід. Але та щаслива мить складається з багатьох детелей та яскравих особистостей, які тобі зустрічалися під час навчання та які залишалися в пам’яті на все життя.
Одна із таких особистостей – це Волошенко Віра Григорівна. Харизматична, емоційна, яскрава. Справедлива, чуйна, уважна.
Неперевершений оратор та віртуозний майстер слова.
Знання, які давала Віра Григорівна, закарбувалися в памяті, бо вона брала матеріал не з книжки, а зі свого серця. Все, чому Віра Григорівна нас вчила, вона не лише досконало знала, а і пропускала через себе, вірила в те, що розповідала та віддано любила.
Таке відчувається. Таке запам’ятовуться. Таке залишається з тобою назавжди.
Дякуємо Вам, дорога Віро Григорівно.
Нам пощастило бути Вашими учнями. Низький уклін Вам та міцного здоров’я!
З глибокою повагою
учениця 10-Б класу 1989 року випуску, Світлана ГОРБ (МАРТИНЕНКО),
юрист-адвокат, заступник голови Адвокатського об’єднання «Бізнес Протект»
Її учениця – золота медалістка Тетяна Пєткова ніколи не забуває привітати свою улюблену вчительку зі святами та знаменними подіями життя, одній з перших дарує їй свої книги по психології.
Тетяна закінчила факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка та факультет практичної психології Московського гуманітарного університету. Ведуча рубрики «Бесіди з психологом» з 2000 року, оглядач та головний редактор Всеукраїнського «Жіночого журналу» з 2000 до 2016 року. Спільно з Олександром Федоровичем Бондаренком, доктором психологічних наук, професором, академіком Національної академії педагогічних наук України створила на основі інтерв’ю книгу «100 бесід із психологом», що вийшла у 2019 році.
Віро Григорівно, Ви – чудова і мудра жінка. Вважаю, що вісімдесят років – це не просто вік, насправді – це привід для гордості. Ціла епоха минула з того моменту, як Ви народилися. Нехай же ювілейний день народження принесе Вам тільки позитивні емоції.
Юлія ШЕВЧЕНКО, колишня учениця, асистент вчителя
Колектив Татарбунарського ліцею ім. В. З. Тура вітає свою колегу (колишніх колег не буває), наставника, чудову людину ВІРУ ГРИГОРІВНУ ВОЛОШЕНКО з ювілеєм – 80-річчям з дня народження!
Бажаємо міцного здоров’я, добробуту, любові рідних, поваги від оточуючих, довголіття, більше гарних радісних днів, позитивного настрою та виконання всіх мрій і сподівань.
Скільки чудових талановитих учнів випускали наші Татарбунарські загальноосвітні заклади! Дякуємо всім, хто пам’ятає своїх вчителів і дарує їм незабутні хвилини радості, змушує вірити у краще.
Віримо, що наша система освіти з такими педагогами та учнями і надалі житиме та процвітатиме!
FACEBOOK
TWITTER
