19 вересня православні християни святкують Спомин чуда Архістратига Божого Михаїла в Хонах. У народі це свято називають – Михайлове Чудо.

Де ця подія відбулася?

Тепер це територія Туреччини, але в далекому IV столітті ця місцевість називалися Фрігією і була частиною Візантійської імперії. І хоча офіційно християнство тоді вже було визнано дозволеною релігією, життя віруючих не було легким, особливо в оточенні язичників.

За яких обставин Чудо сталося?

Усе відбулося поблизу Ієраполя. Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося чудотворними зціленнями. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, уві сні з’явився архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що німа дочка того чоловіка отримає дар розмовляти, коли вип’є води з джерела. Так і сталося. Після цього вдячний за зцілення доньки чоловік увіру- вав усім серцем, охрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла. До джерела почали приходити за зціленням не тіль- ки християни, але й язичники. Багато хто з язичників зрікався ідолів і навертався до віри у Христа. Сприяв цьому і служитель, який жив при Михайлівському храмі. Звали його Архип. Понад 60 років проповідував він Євангеліє не лише словом, а й насамперед власним духовним життям. У своєму озлобленні на християн взагалі і насамперед на Архипа, який ніколи не відлучався від храму і був зразковим служителем Христовим, язичники задумали знищити храм і водночас погубити Архипа. Для цього вони поєднали в одне русло дві гірські річки і направили їхню течію на храм. Святий Архип старанно молився Архістратигу Михаїлу про запобігання лиха. За його молитвою біля храму з’явився Архістратиг Михаїл і ударом свого жезлу відкрив у горі широку ущелину і наказав спрямувати до неї водам бурхливого потоку. Таким чином храм за- лишився неушкодженим. Побачивши таке чудо, язичники у страху тікали геть, а святий Архип та християни, що зібралися в храмі, славили Бога та дякували святому Архістратигу Михаїлу за допомогу. Місце те відтоді стало називатись Хони, що в перекладі означає «ущелина».

Що християни мають винести з цього свята? Чого ми маємо навчитись?

Свята Церква через своє Святе Передання вчить насамперед, що Господь наш, який нас сотворив, дарував кожному з нас Храм – наше тіло, а нашу душу поставив на сторожі до нашого Храму, тобто тіла. А молитва та духовні труди – це є наш дух. Та людина у своєму житті занедбує свій Храм у гонитві за бажаннями душі і тіла, оманливими принадами цього світу, язичницьким уявленням про мету перебування людини на цьому світі, що в переданні означується як дві річки, які бажають знищити Храм. Але дух – святі молитви святого Архипа – це те мірило правди і істини, яке бадьорить, яке є голосом Божим у людині, яка шукає Бога, яка молиться – спілкується з Богом, не дає знищити ввіреного нам Богом Храму, тобто самих себе.

Тож молімось, щоб наш Господь у Трійці Святій, за молитвами Святого Архістратига Божого Михаїла, дав нам правдиву мудрість через правдиве мислення прийти до Істини і завжди у Ній перебувати на сторожі нашого Храму та багатьох Храмів Божих, яких нашій опіці доручив Бог. І тоді ніякі спокуси, неправедні бажання, ніякі річки не знищать нас і тіло Святої Церкви, а впадуть у небуття у ту підземну ущелину, зробивши нас вільними.