У золоту осінню пору оточують особливою увагою і вшановують тих, хто все своє життя всі свої сили та знання, своє серце віддають дітям. Букети квітів, слова подяки, подарунки – все до ніг наших дорогих та шановних вчителів.
У День освітянина за багаторічною доброю, теплою традицією, започаткованою мером міста Андрієм Петровичем Глущенком, для ветеранів педагогічної праці члени виконкому Татарбунарської міської ради влаштувавши негучну, скромну, але теплу зустріч, сповнену гарних спогадів і дружньої атмосфери. Напередодні свята ветерани педагогічної праці отримали запрошення від мера відзначити День вчителя разом. Звичайно, всі розуміли, що в країні – війна, і що під час воєнного стану – не до святкувань, але все одно вчителі з великою надією чекали, що про них згадають. І не помилилися.
У минулу неділю у затишній залі питного закладу «Європа плюс» за столами із частуванням неквапливо розмовляли дорогі гості – наші поважні, шановні вчителі. Вони згадували кращі роки свого життя (1960-2010 р.р.), коли дзвоник кликав їх на урок, а вони, повні сил та енергії бігли до школи, щоб вчити, навчати, виховувати справжніх громадян нашої країни. І як зазначить у своєму вітальному слові «директор директорів» у свій час, колишній директор Татарбунарської середньої школи, ініціатор створення закладу нового типу Татарбунарського НВК «Школа-гімназія» Михайло Попов: «Ми дійсно творили подвиг – працювали по-справжньому, виховували нашу націю високоінтелектуальною, патріотичною, і одною з кращих у світі. І тепер світ впевнюється, що у всіх куточках земної кулі знають, хто такі українці і що є така країна – Україна.
Навчені багатим життєвим досвідом педагоги почули багато приємних і теплих слів вдячності на свою адресу. Заступник міського голови Олександр Лесніченко щиро дякував шановним педагогам-ветеранам за великий внесок у становлення та розвиток рідного краю, за уроки мужності та гідності, які підносять «ці молоді душею люди».
Заслужений вчитель України, колишня голова райметодкабінету відділу освіти Альбіна Андріївна Витовтова завше поважала і продовжує поважати вчителів. Дивлячись на милі обличчя своїх колег, вона радо і щиросердно вітала їх з професійним святом – Днем працівників освіти і науки України, а ліпше сказати – з Днем вчителя, бо це більше гріє наше серце. На глибоке переконання Альбіни Андріївни, колишніх педагогів не буває: «Незважаючи на плин часу, учитель назавжди живе в кожному з нас… Він – у добрих, примружених очах і в кожній зморшечці навколо них… Він – у кожному вашому доброму, щирому серці, в якому назавжди оселилася велика любов до дітей. Наш внутрішній вчитель – в особливій учительській поставі, у мудрості, жестах, рухах, голосі. і повірте, навіть серед велелюдного зібрання Учителя можна зразу розпізнати! І це не метафора і не перебільшення! Так, за характером своєї роботи я обїздила майже всі обласні центри України і гуляючи після семінарів дуже багато було випадків, коли зовсім незнайома встрічна дитина віталася зі мною. Потім я зрозуміла це диво. Вся річ в тому, що вчительська професія відкладає на нас свою печать, і для вчителя найголовніше – це Божа печать».
Зі щирими гарними привітаннями до педагогів-пенсіонерів звернулися також начальник оргвідділу міськради Павло Мазур, керівник театрального колективу «Експеримент» Татарбунарського будинку культури Борис Вєлєв, голова профспілки працівників освіти нашої громади Олена Кабак, яка зачарувала всіх професійним виконанням пісні «Вчителько моя, зоре світова». Вчитель Людмила Нікітіна душевно та натхненно прочитала поезії Галини Лисої та Євгенія Челишева.
На зустрічі були педагоги, які все життя віддали школі, чий педагогічний стаж сягає 40, а у більшості понад 50 років. Це Михайло Попов, Михайло Добров, Євдокія Степаненко, Агафія Сивоконь, Марія Узунова, Ольга Чебан, Ніна Коломіченко, Альбіна Витовтова, Лідія Горб, Людмила Нікітіна, Галіна Пєліна, Валентина Кравчук, Людмила Друмова, Надія Поддубняк, Євгенія Панайтакі, Світлана Чакір, Зінаїда Ніколаєва, Віра Алєксєєнко, Лідія Сукманська, Лідія Руденко, Євгенія Гоженко.
Традиційно хвилинною тишею вшанували поіменно педагогів, які пішли у Вічність. Дуже сумно, що цей список в цьому році поповнився вчителями, які були присутні на минулій зустрічі. Це Володимир Сидоренко, Валентина Злобіна, Марина Павлова, Людмила Чеботар, Ольга Сєда, Дмитро Покотило.
Крім уваги та щастя педагогічного спілкування кожен ветеран педагогічної праці отримав в цей день квіти та солодкий дарунок від міської ради. Голова первинної ветеранської організації Татарбунарського ліцею імені В.З. Тура Лідія Горб від імені всіх ветеранів міста висловила велику вдячність голові Татарбунарської громади Андрію Глущенку та його дружній команді за шану, турботу, за організацію свята, а господині кав‘ярні Ользі Мордовцевій – за гостинність, доброзичливість, смачні та корисні страви.
Альбіна Андріївна недаремно згадала слова Михайло Коцюбинського: «Щасливий той, хто на своїх життєвих стежках залишає прекрасні квіти». Це – про вас, Учителі від Бога! Нехай світлими й благодатними будуть ваші дні та роки! Нехай розійдуться хмари смутку й воєнного лихоліття, а на наших життєвих обріях світить ясне сонце переможного миру!
Марина Ульянкіна
FACEBOOK
TWITTER
