Зимовий етюд
Так тихо і лагідно падає сніг. А може, то манна небесна – до ніг? Чи зорі, що білими квітами стали І зустріч святкову подарували, Гарну і ніжну музику мови, Із легких кульбабок хустку пухову, Щоб ми свої плечі нею прикрили І в далеч імлисту мовчки дивились. Щоб пригубили трішки глінтвейну І пригадали любов ефемерну. І слава Всевишньому: сталось, як треба – Долі написані зорями в небі, А нам залишилися спогади чисті І цей сніговий політ урочистий Із невагомими диво – квітками, Що не розтануть, а стануть рядками. Лариса Павлюк м. Татарбунари