Зимовий етюд

Так тихо і лагідно падає сніг.
А може, то манна небесна – до ніг?
Чи зорі, що білими квітами стали
І зустріч святкову подарували,
Гарну і ніжну музику мови,
Із легких кульбабок хустку пухову,
Щоб ми свої плечі нею прикрили
І в далеч імлисту мовчки дивились.
Щоб пригубили трішки глінтвейну
І пригадали любов ефемерну.
І слава Всевишньому:
сталось, як треба –
Долі написані зорями в небі,
А нам залишилися спогади чисті
І цей сніговий політ урочистий
Із невагомими диво – квітками,
Що не розтануть, а стануть рядками.
        
Лариса  Павлюк
м. Татарбунари