Малюй фарбами життя своє, І взагалі неважливо яке воно є, Нехай радість та щастя в ньому цвіте, Неначе сам Бог в ньому є. І якщо тяжко на душі - малюй, Малюй чи пензликом, або уявою, Твори, співай, вяжи, танцюй, Та закружись у танці з Музою, хоч і уявною Яка б не була творчість, Вона тебе підніме з долу, І розмалює кольорами світ, Твій світ, з якого ти родом. Питань нема, або ти творчий, Або по-іншому живеш життя, А як це так - не знаю я, Але без творчості моєї, неначе йдеш у небуття. Попри все, малювати треба вміти. Навчитись можна, якщо буде сенс для тебе. І кожному своєму кроку радіти, Ось це є дійсно важливим для мене. Й напевно можна відчувати, Як кожен день наш має колір, І за звичкою не просто так зранку вставати, А обирати, так, як обираєш в кафе напої. А вже під вечір стомленого дня, Можна відчути і легкий відтінок: З яким же присмаком пришла зоря? Чи був зафарбований день кольору як сам барвінок? Отже, згадуй свої розмальовки дитинства, Нехай прийде напоміч тобі, Все натхнення предсвяткового дійства, І картина вийде сама по собі. Анастася НОСАЧЕНКО
FACEBOOK
TWITTER
