Традиційно в першу неділю жовтня ми відзначаємо професійне свято освітян День вчителя. Я сам півтора десятка років пропрацював в освіті, а дружина віддала дітям майже піввіку свого життя. І з гордістю хочу відзначити, що її учні пам’ятають свою вчительку часто спілкуються, діляться своїми радощами та бідами.
Але, незважаючи на час, хочу згадати своїх вчителів, що були прикладом для мене все моє життя. Як завжди почнемо з першої вчительки. Нею була Маскис Ніна Іванівна. Склад нашого першого класу був майже однорідний. Діти робітників та колгоспників, які працювали з ранку і до вечора, а ми були самі по собі. Багато було з неблагополучних сімей. І ось з цією оравою Ніна Іванівна справлялась, навчила нас читати і писати, зуміла нас здружити. А нас було біля сорока зірвиголів.
Коли прийшли в п’ятий клас, класним керівником призначили молодого вчителя фізкультури Покотило Дмитра Григоровича. Тільки пізніше ми зрозуміли, як важко було знайти з нами спільну мову. Але він був справжнім педагогом. Класний час перетворив не в нудну розбірку нашої поведінки та навчання, а в переказ книг, які він читав. Ми ставали на місце героїв його розповідей, вчилися аналізувати свої дії, вчилися відповідальності. А саме головне, він бачив в нас особистості, поважав кожного. Ми уже 70-річні з ним спілкувались, радились. На жаль, його недавно не стало.
В старших класах до нас прийшов учитель математики Король Павло Йосипович. Він змусив нас всіх полюбити математику. А щоб її полюбити, треба її розуміти. Павло Йосипович зумів нам дати розуміння цього важкого для багатьох нас предмету.
Хочу зупинитися ще на одному фанатові свого предмету, вчителю хімії, Бойко Федорові Івановичу. В його кабінеті на всіх стінах висіли діючі макети хімічних реакцій, металургійних домен та багато чого іншого. І все це було виготовлено руками учнів під його керівництвом. Ми до пізнього вечора майстрували в його кабінеті, а наступного дня він міг спитати домашнє завдання і ні яких поблажок. Ми, які потім вступили в технічні виші, здавали математику та хімію на вступних екзаменах майже без підготовки.
Багато років завучем в школі був учитель математики, учасник війни Дерев’янко Іван Євгенович. Він у нас не викладав, але однолітки добре про нього відкликалися. А нам він запам’ятався нещадним борцем з курінням серед школярів, противником модних зачісок, стильних брюків та інше. Він сам одягався досить консервативно, у нього був такий світогляд. Але ми його поважали і трохи боялись.
Було ще багато добрих вчителів. Але останні найбільше мені запам’ятались. Їх уже немає. Та те, що вони залишили в нашій пам’яті та в нашім серці є сенсом їхнього життя.
Василь ГАЛКА
Фото з сімейного архіву автора.
FACEBOOK
TWITTER
