Моя мрія
Зараз хтось посміхнеться, але я мрію стати вчителем змалечку. Це все та молоденька вчителька англійської – з іскорками в очах та чарівною посмішкою – найчарівніше створіння, яке мені пощастило, хоч і ненадовго зустріти у житті. Спершу я закохався у неї, потім у її предмет, а потім у кожне слово, яке вилітало з її ніжних вуст. У своїх малесеньких рученятках вона тримала ключики від нашого благополуччя у школі: весела, мудра і розсудлива, вона знайшла підхід до кожного серця, вона надихала творити. З тих самих пір я мрію стати вчителем.
Я – амбіційний, а це перший крок до того, щоб із молодого вчителя перерости у молодого директора школи. І ось що мені у цьому допоможе: націлюючись на результат, я у більшій мірі орієнтуватимусь на сам процес навчання. А до цього можна йти по-різному. Якщо я приділятиму більше уваги процесу – тому, як досягається результат, я всіх здивую, бо результати зростатимуть самі.
Правила важливі, але про них домовляються. І ось на чому я зроблю акцент:
Я складатиму правила разом з учнями. Тільки тоді вони будуть їх дотримуватися. У будь-який час правила можна переглянути, доповнити, або частково змінити. Усі правила ми напишемо без частки «не», вони, навпаки, мають дозволяти. Замість «Не запізнюємся на 1 урок» варто сформулювати так: «Всі уроки і перерви починаються вчасно”. Наші спільні правила мають забезпечити комфорт і творчу робочу атмосферу. І що саме головне – вони мають стосуватися і учнів, і учителів.
Нові випробування
Мої однокласники люблять випробовувати вчителя-новачка, та і я разом з ними, чого гріха таїти? У цьому випадку потрібно ловити хвилю та імпровізувати. Мати декілька варіантів гнучкого плану ведення уроку. Якщо щось пішло не так – я повинен буду змінити план і розповісти, наприклад, цікаву історію з життя. Якщо не свого, бо я ще дуже молодий, то із життя відомої людини, або персонажу. А для цього потрібно багато знати і багато читати. Отже, я у процесі пізнання.
Ми всі помиляємося
Я ніколи не сваритиму учнів за помилки. Кожна помилка – це сходинка до розвитку. Вона може бути орфографічною, або життєвою. Вона так і залишиться помилкою, якщо її не виправити Я навчу дітей умінню виправляти помилки і вміти їх аналізувати. Це складно, але необхідно.
Мої спостереження
У нас в класі є учні з неповних сімей. Учні, які втратили батька, або учні, батьки яких працюють за кордоном. Усі питання про сім’ю їх травмують. Я помітив, що наша вчителька англійської на своїх уроках ніколи не просить описати членів своєї родини, а бере уявну сім’ю, або сім’ю тварин, казкову сім’ю короля і королеви. Це важливо – не травмувати психіку дитини. Це одне з найважливіших психологічних питань у школі. Тому, коли я стану директором, я запрошу на роботу найкращого психолога України!
І знову про оцінки!
Ну як же всіх нас оцінити? І як нікому не нашкодити, не відбити оцінкою бажання вчитися?
Найголовніше, мої оцінки не будуть засобом покарання, а лише стимулом для розвитку і покращення знань. Ну просто неможливо оцінити нашу успішність якимось натуральним чином! Це моя думка. При виставленні оцінок я враховуватиму комунікабельність, уміння працювати у команді, ініціативність – коли учень робить 1 крок, акуратність – це зрозуміло, зосередженість – уміння сфокусуватися на певній темі, і креативність – це несподівані рішення проблеми, бурхливий потік ідей, все те, що робить урок незабутнім.
Уміння тримати себе у руках – це перше і головне у моїй майбутній роботі. Ми завжди звертаємо увагу на різні дрібниці під час уроку. Хтось вигукнув не те, що потрібно. Хтось поставив незручне запитання. І одразу всі погляди на вчителя: якою буде реакція? Уміти миттєво проаналізувати ситуацію, заспокоїтися, зменшити напругу, а ще краще – перетворити все на жарт – це мистецтво у роботі вчителя. І цим мистецтвом я оволодію!
Мій приклад для наслідування
Він – молодий і амбіційний. Він вміє ставити реалістичні завдання. Постійно вчиться сам і навчає підлеглих. Він креативно мислить. Він вміє знаходити підхід до співробітників та учнів. Він – сучасний, елегантний, з чудовим почуттям гумору. Він – лідер і приклад для наслідування, людина, яка пливе з тобою у одному човні і гребе більше за всіх – наш молодий директор Білоліського ліцею – Зажиренко Іван Вікторович. І з ним у нас все по-новому. А я стану ще кращим!
Андрій Кушніренко, учень 9 класу Білоліського ліцею
FACEBOOK
TWITTER
